Історія школи

Школа розташована в селі Грим’ячка, яка має свою сільську Раду. Розташоване по обидва боки середньої течії річки Грем’ячки та її правої мілководної притоки Бистриці (Ревухи), за 24км від районного центру і за 21км від залізничної станції Ярмолинці.

В селі Грим’ячці значна частина населення була зовсім неграмотною. Про це свідчить такий факт. Весною 1903 року відбувся сільський схід в дворі селянина Товпишка Костянтина. За всіх присутніх на приговорі сходу неписьменних розписався єдиний грамотний селянин Цісар Степан Іванович.

В передреволюційні роки в селі існувала трьохкласна церковно-приходська школа з єдиним учителем – відкрита в 1868 році. Навчання проходило так, щоб учні менше здобували знань, але щоб виховувались в дусі релігійності. Головним предметом вважався Закон Божий, якого навчав піп Чернявський.

На початку занять в школі навчалось 40-45 дітей, а в кінці навчального року залишилось не більше 15. Ні одному учневі, який закінчив цю школу, не вдалося поступити до середньої школи. Навчання дітей проходило на російській мові. Поняття про клуб чи бібліотеку в селі не було. Зате була церква, дві корчми і монопольна крамниця, яка торгувала горілкою.

В 1906-1909 роках працював вчителем Грим’яцької церковно-приходської школи Ляшенко Федір Васильович, в 1910-1912 роках – Савицький Іван Петрович, в 1913-1920 роках – Розп’ятник Григорій Федорович.

В 1923 році під школу було передано найкращий будинок в селі того часу – бувший попівський.

В цьому будинку, який до нині являється одним із приміщень школи, в листопаді 1920 року протягом двох тижнів проживав герой громадянської війни Григорій Іванович Котовський. А його бригада була розквартирована на відпочинок в ближній селах. Штаб бригади знаходився в хаті селянина Гонча рука Радіона, а командир жив з дружиною в хаті попа.

На початку 20-х років було запроваджено загальне початкове навчання і в селі було створено 4 класи початкової трудової школи, де навчалося до 60 учнів. Першими вчителями в школі працювали Олійник Василь Петрович, Банасевич П.І., Куприцька М.П.

Для ліквідації неграмотності на селі буо організовано вечірню школу (лікнеп) для дорослих, в якій навчалося 170 чоловік віком від 14 до 50 років. Все населення від темноти і неуцтва потягнулось до світла, знань, науки.

Багато сільських дітей після закінчення 4 класів своєї початкової школи продовжували навчання в Зінківській семирічній школі. 
В 1931 році в селі Грим’ячка було відкрито семирічну школу, першим її директором був Олійник Василь Петрович, а з 1932 до 1938 року її директором працювала Крайня Олександра Петрівна. З 1931 року аж до початку Великої Вітчизняної війни працював вчителем математики і фізики Кіровський Олефір Якович. З 1938 року поліпшується навчання в радянській школі, запроваджуються нові програми, стабільні підручники.

В 1938 році населення села через свого депутата у Верховній Раді УРСР К.Е.ВОРОШИЛОВА звернулися з проханням до РАДНАРКОМУ України про відкриття в Грим’ячці десятирічки. Уряд задовільнив прохання і з 1 вересня 1938 року за парти восьмого класу середньої школи сіло 40 дітей колгоспників села Грим’ячки і навколишніх сіл Бебехи, Вербки-Мурованої, Крути борід, Баранівки, Фащиївки.

17 червня 1941 року вперше в історії села відбувся урочистий акт вручення атестата зрілості 29 дітям колгоспників. Частина з них пішли навчатися у військові школи, інші готувалися вступати у вищі навчальні заклади, але віроломний напад фашистів тимчасово перервав їх дальше навчання.

Вчителі-комсомольці Завіша І.П., Баблонюк П.С. були ініціаторами створення першої комсомольської організації в селі, яка виникла в 1930 році. Багато вихованців школи з перших днів Великої Вітчизняної війни стали на захист завоювань соціалізму. Від перших днів війни до великої Перемоги – 9 травня 1945 року на фронтах билися з лютим ворогом колишні учні школи підполковник Папаш С.Д., капітани Сурник І.І., Мантуляк П.П., рядові Дибко І.К., Матущак С.С., Горностай П.Т., Писарук П.М., Сідельник М.Д. (який з 1946 року до виходу на пенсію по віку працював вчителем історії в рідній школі).

Бувший учень школи Мазур Григорій Антонович був партизаном в з’єднанні Одухи. Зв’язківцем в партизанському загоні був колишній учень школи Хоптинець Микола Володимирович, бувший завідуючий загальним відділом Хмельницького обкому партії.

202 бувших учнів школи віддали своє життя в боротьбі з ненависним ворогом. Фашисти захопили Грим’ячку і близько трьох років тривала окупація. Було зруйновано село і школу.

Після визволення села від німців у квітні 1944 року учні знову сіли за парти. В червні 1948 року був перший післявоєнний випуск десятикласників. В перші післявоєнні роки в школі працювало 28 вчителів, більше половини з них випускники першого довоєнного і післявоєнних випусків десятирічки. Склався стабільний педколективу на чолі з своїм директором Кіровським О.Я., який домігся певних успіхів в навчанні і вихованні учнівської молоді.

Починаючи з 1945 року, всі діти шкільного віку навчалися. Закон про всеобуч завжди виконувався повністю. Старе приміщення школи стало тісним і в 1952 році силами колгоспників, учнів і вчителів було побудовано нове приміщення школи на 6 класних кімнат.

А в 1968 році добудовано просторі приміщення фізичного, хімічного і біологічного кабінетів.

Вчителі, батьки та учні школи своїми руками збудували теплицю, столярну і слюсарну майстерню, приміщення електростанції.

В 1970 році було побудовано шкільну їдальню на 150 посадочних місць. Завдяки повсякденній увазі громадськості Грим’яцька школа була однією з найкращих у районі. 23 роки її очолював О..Я. Куровський – талановитий організатор, чудовий педагог. За рішенням сесії Ради в 1967 році при школі збудовано інтернат на 50 посадочних місць. В школі навчалося близько 400 учнів.

Педагогічний колектив, який складався з 31 учителя, проводив велику роботу щодо професійної орієнтації учнів з урахуванням їхніх нахилів. За допомогою колгоспних механізаторів, старшокласники набували спеціальності тракториста, комбайнера, водія машини.

Протягом 1950-1970 рр. школу закінчило близько 900 учнів, з них 590 працювали механізаторами. Щорічно наша школа випускала 50-60 юнаків і дівчат з середньою освітою, а всього за 50 років здобули середню і вищу освіту більше 1000 чоловік. На честь 50-річчя Жовтня учнями школи закладено парк, кий є до сьогоднішнього дня.

В 1956 році в школі було вперше запроваджено виробниче навчання по підготовці юних полеводів і механізаторів. В тому ж році почала діяти учнівська виробнича бригада. За нею правління колгоспу закріпило 50 га землі з окремою восьмипільною сівозміною. Бригада налагодила постійні зв’язки з ученими Миронівського інституту селекції і генетики рослин та Камянець-Подільського сільськогосподарського інституту.

Щорічно бригада вирощувала високі врожаї пшениці, жита, гороху, ячменю, цукрових буряків, кукурудзи, проводила дослід по вивченню нових сортів рослин. За успіхи в дослідницькій роботі, в суспільно корисній праці в 1964 році учнівська виробнича бригада школи одержала першу республіканську премію – трактор Т-40, вимпел «Маяк».

В 1970 році учнівська виробнича бригада школи нагороджена ПОЧЕСНОЮ ГРАМОТОЮ ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УРСР. Керівник бригади, вчитель біології Тарнавська Олена Яківна була нагороджена орденом «ЗНАК ПОШАНИ». Високо оцінюючи плідну діяльність директора школи О.Я.Куровського, комуністи обрали його делегатом на XXIV з’їзд КП УКРАЇНИ.

Члени бригади не тільки вчилися й працювали, а й відпочивали. Щорічна працював табір праці і відпочинку «Червона гвоздика». В нас був хороший хор, духовий оркестр, працювали спортивні гуртки і товариства. Часто влаштовували зустрічі з молоддю села, вечори зустрічі з ветеранами праці, війни. З 1972 року в школі введено виробниче навчання з профілем підготовки трактористів. Після закінчення школи випускники одержували посвідчення на право водіння трактора.

З 1972 по 1995 рік посвідчення на право водіння тракториста одержали 507 випускників.

З 1962 року в школі діяв гурток духових інструментів, вокальний, хоровий. Вів їх Яремчик Євген Миколайович, який працював в школі майже півстоліття. Через його руки , душу і серце пройшло не одне покоління грим’ячан-музикантів і співаків. Переконатись у цьому допомагають численні дипломи, похвальні грамоти, яки Євген Миколайович удостоювався за участь керованих ним самодіяльних сільських та шкільних колективів у різних фестивалях, оглядах, святкуваннях. Приймаючи участь у республіканському фестивалі самодіяльного мистецтва, присвяченого 50-річчю утворення Союзу РСР, учнівський колектив школи нагороджено грамотою.

У 1957 році за участь у фестивалі молоді Хмельниччини Євгена Миколайовича нагороджено дипломом першого ступеня, а пісню «Гусяй-сю-сяй» у виконанні грим’ячан вміщено в грамзапису «Мелодія». В останні роки своєї праці Євген Миколайович навчав дітей гри на баяні. У 1986 році на районний огляд художньої самодіяльності вивів малих баяністів. 16 хлопчиків і дівчаток опанували цей інструмент під керівництвом відданої музиці людини Є.М.Яремчука. 184 музиканти підготував музичний гурток духових інструментів. 
В школі працював Клуб Інтернаціональної дружби «СУПУТНИК» в 1979-1990 роках. Його девіз «Дружбі немає кордонів». Президентами клубу були учні: Стахова Ліна, Мантуляк 5 Галина. В клубі працювали сектори:

Учні організовували випуски стінгазет, листувалися з ровесниками із союзних республік та із-за кордону, налагоджували зв’язки із музеями В.І. Леніна, містами СРСР. Керувала КІДом вчитель іноземної мови Слотюк Тамара Леонтіївна. Одержували кідівці листи з-за кордону: Монголії, Болгарії, НДР, Польщі, Чехословаччини, Угорщини.

Налагоджено були зв’язки з ровесниками з Тамбовської області Петровського району, що були друзями по змаганню з Віньковецький районом. Органом самоврядування був «Учком»., який надавав посильну допомогу в організації навчання учнів. Проводилась змістовна і багатогранна робота під керівництвом заступника директора школи по виховній роботі Дудник Клавдії Григорівни і піонервожатої Карандюк Раїси Василівни. Особливо подобалась учням спортивна гра «Зірниця», в якій приймали участь учні 2-11 класів У вільний від навчання час учні працювали у шкільній кролефермі і свинофермі під керівництвом вчителя Жука Петра Васильовича.

Значно змінилася Грим'яцька школа в роки незалежності. А з приходом нового директора Кошелюк Галини Іванівни стала однією з кращих у Віньковецькому районі. Школа змінила свій зовнішній вигляд.

Багато сил віддає ремонту школи директор. Велику допомогу в цьому надають батьки, вчителі та учні школи. Шкільна майстерня теж прийняла новий вигляд. Покрито підлогу плиткою в шкільній столовій, поставлено окремо в кожному класі опалювальні грубки, оновлено шкільне подвір'я, квітники, вхідна площадка, огорожа біля школи, встановлено водопровід із криниці в столову, зроблені сучасні ремонти в шкільних кабінетах та коридорі.

В школі діє комп'ютерний клас (5 комп'ютерів), є мультимедійний проектор з дошкою, ноут-бук.

В кінці 2004 року школа для підвозу дітей отримала автобус КАВЗ, а в 2008 році мікроавтобус ГАЗ-32213.

Цікаве та багатогранне життя учнів школи. Це походи, екскурсії, участь у позакласній та позашкільній роботі школи. Багато сил, енергії і здоров'я віддають дітям 13 педагогів на чолі з умілим і досвідченим керівником.